вихід на вільне місце

1. n

1) різання; розрізання; вирізування; прорізування (зубів)

2) надріз, розріз

3) вирізка (з газети тощо)

4) тесання; гранування; висікання; вирізьблення

5) гірн. зарубка, підрубування

6) pl тирса; стружки; обрізки

7) рубка (лісу)

8) pl відходи лісорубки

9) зниження, зменшення

10) черешок, живець

11) вихід на вільне місце (баскетбол)

2. adj

1) різальний, ріжучий

2) колючий, ущипливий; різкий

3) пронизливий (вітер)

* * *

1) різання; розрізування; вирізання; прорізування; надріз, розріз

2) вирізка (з газети, журналу); вирізана фігура

3) зниження, зменшення

4) cпeц. різання; тесання; гранування; висікання

5) кiнo монтаж; різання (кіноплівки, фонограми)

6) бyд. виїмка

7) гipн. зарубка, підрубка

8) бyд. черпання ( ковшем екскаватора)

9) pl ошурки; обрізки; висічки; стружки

10) рубання або вируб ( лісу); pl відходи вирубки лісу

11) черешок, живець, чубук, відсадок, відгілок

12) вихід на вільне місце ( баскетбол)

1) різальний

2) пронизливий ( про вітер)

3) різкий, уїдливий

1) різання; розрізування; вирізання; прорізування; надріз, розріз

2) вирізка (з газети, журналу); вирізана фігура

3) зниження, зменшення

4) cпeц. різання; тесання; гранування; висікання

5) кiнo монтаж; різання (кіноплівки, фонограми)

6) бyд. виїмка

7) гipн. зарубка, підрубка

8) бyд. черпання ( ковшем екскаватора)

9) pl ошурки; обрізки; висічки; стружки

10) рубання або вируб ( лісу); pl відходи вирубки лісу

11) черешок, живець, чубук, відсадок, відгілок

12) вихід на вільне місце ( баскетбол)

1) різальний

2) пронизливий ( про вітер)

3) різкий, уїдливий

Анаксагор із Клазомен (бл. 500 - 428 до н. е.) - давньогрецьк. натурфілософ і природознавець. Засновник афінської філософської школи. Від творів А. збереглося 20 фрагментів. Чільне місце у вченні А., що сформувалося під впливом мілетської школи (насамперед - Анаксимена) і онтології Парменіда, посідає космогонічна концепція, за якою початковий стан світу становив нерухому безформну суміш, складену з величезної кількості найдрібніших, чуттєво несприйманих часток, або "насінин" (які пізніше були названі гомеомеріями) усіх можливих речовин. Разом з Емпедоклом та атомістами А. обґрунтовував думку про незнищенні елементи, яких, втім, всупереч Емпедоклу, визнавав незліченну кількість і, на відміну від атомістів, вважав такими, що не мають меж поділу. Праматерію, утворену з суміші "насінин" сущого, А. вважав пасивною масою, яку в певний момент часу і на якійсь ділянці простору приводить в швидкий коловоротний рух ум (нус), що, як рушій, протистоїть інертній матерії. Нус характеризується А. досить суперечливо - з одного боку, як такий, що містить повне знання про все і має величезну силу; з іншого - як щонайлегшу речовину, яка ні з чим не змішується. Наслідком вихідного коловороту, заподіяного нусом, є, за А., перебіг усього всесвітнього поступу від початкового хаосу до дедалі впорядкованішого Космосу. А. був першим, хто дав правильне пояснення сонячних і місячних затемнень.

1. n

1) ходьба

2) прогулянка пішки

3) крок

4) хода

5) місце для прогулянок

6) стежка, доріжка, алея

7) тротуар

8) галерея; колонада; портик; прохід (між рядами крісел тощо)

9) обхід дільниці (листоношею)

10) об'їзд (лісника); звичайний маршрут

11) життєвий шлях; сфера діяльності; громадське становище; заняття, фах, професія

12) плантація (дерев)

13) міжряддя

14) процесія

15) заст., рел. поведінка; життєві правила; моральні підвалини

16) парк; громадський сад

17) спорт. спортивна ходьба

2. v

1) ходити; іти (пішки)

2) гуляти, прогулюватися; походжати

3) іти (їхати) кроком; пускати кроком (коня)

4) виводити на прогулянку; виводити гуляти; прогулювати (когось)

5) супроводити на прогулянці; проводжати пішки

6) доходитися

7) робити обхід, обходити (дільницю тощо); ходити дозором

8) патрулювати вулиці

9) блукати

10) з'являтися (про привид)

11) розм. змагатися в ходьбі

12) марширувати; проходити урочистим маршем

13) військ. здійснювати марш пішки

14) розм. піти не з власної волі; умирати; зникати

15) поет. поводитися, жити

16) рухатися, пересуватися; бути в русі; переходити з рук у руки

17) театр. бути статистом, виконувати роль без слів

18) мор. ходити по шпилю

19) валяти (вовну)

20) декатирувати (тканину)

* * *

1) ходьба

2) прогулянка пішки

3) крок

4) хода

5) місце, стежка, маршрут для прогулянок; стежка, стежина; ( мощен доріжка)

6) звичайний маршрут обходу ділянки (рознощиком, листоношею); об'їзд ( лісник)

7) життєвий шлях; сфера діяльності; суспільне положення; заняття, професія (walk of life, редк. walk in life)

8) випас, вигін, для овець

9) вест. -інд. плантація ( дерев); міжряддя

10) = ropewalk

11) дiaл. процесія

12) поведінка; життєві правила; ( етичні) засади

13) низький, сповільнений темп ( виробництв)

14) вихід космонавта у відкритий космос

15) повільне оьертання космічного корабля або штучного супутника навколо небесного тіла

16) спорт, спортивна ходьба

17) вiйcьк. рух пішим порядком

18) фiз. блукання

1) ходити, йти пішки

2) йти або їхати кроком

3) виводити на прогулянку, водити гуляти, прогулювати ( когось), to walk a baby підтримувати дитину, що робить перші кроки; супроводжувати на прогулянці; проводжати пішки; довести до чогось ходьбою; виводити ( коня після швидкої їзди); проминати; пересувати, вести щось, йдучи пішки

4) робити обхід, обходити (межу, залізничні колії), to walk the round(s) обходити свою ділянку ( про обхідник); ходити дозором ( про вартового)

5) бродити ( про лунатик)

6) з'являтися, бродити ( про привид)

7) змагатися в ходьбі

8) cл. йти не по добрій волі; вмирати; вiйcьк. зникати

9) марширувати; йти процесією; унів. проходити урочистим маршем; вiйcьк. здійснювати піший марш

10) пoeт. поводитися, жити; жити чесно; бібл. поводитися благочинно

11) театр, бути статистом, виконувати роль без слів

12) мop. виходжувати (якірний ланцюг, трос); ходити на шпилі

13) поволі обертатися по орбіті навколо небесного тіла ( про космічний корабель або штучний супутник)

14) ( into) накинутися на когось; люто критикувати або дорікати комусь; жадібно накидатися на їжу; швидко витратити щось; легко отримати певну роботу; необережно натрапити на щось

1) валяти ( шерсть)

2) декатирувати ( тканину)

1. n

1) робота, праця; труд; справа, діло

2) місце роботи; посада; заняття

3) дія; вчинок

4) pl вчинки; діяння

5) виріб; вироби; продукція

6) твір, витвір, творіння; праця

7) рукоділля; шитво; вишивка, вишивання

8) обробка

9) біда; лихо, нещастя; турбота; біль

10) бродіння; піна при бродінні

2. v

1) працювати, робити, трудитися

2) служити, мати роботу (місце, посаду)

3) примушувати працювати

4) діяти, працювати; бути справним, не мати пошкоджень

5) приводити в рух (в дію)

6) рухатися, бути в русі; ворушитися

7) відпрацьовувати, відробляти; платити працею

8) розм. використовувати

9) розм. добиватися (домагатися) обманом; вимагати, виманювати

10) займатися рукоділлям; шити; вишивати; в'язати

3. v (past і p.p. тж wrought)

1) діяти, справляти вплив (on, upon)

2) обробляти; розробляти; піддавати (ся) обробці

3) викликати, завдавати; спричиняти

4) творити, створювати

5) бродити (про напій); викликати бродіння; турбувати

6) вираховувати (суму); розв'язувати, вирішувати

* * *

1) робота, труд; справа; діяльність

2) вид діяльності

3) результат праці; виріб; продукт

4) дія, вчинок

5) результат впливу, зусиль

6) рукоділля; шиття; вишивання; в'язання

7) обробка

8) фiз. робота

9) дiaл. біль

10) cпeц. піна при бродінні; бродіння

11) cл. краплена кість

••

1) працювати, трудитися

2) змушувати працювати

3) діяти, працювати; бути справним

4) приводити в рух або в дію

5) рухатися, бути в русі; ворушитися

6) (past, p. p. wrought; on, upon) діяти, мати вплив

7) (past, p. p. wrought) оброблювати; розроблювати

8) ( work out) відпрацьовувати, платити працею

9) використовувати

10) добиватися облудним шляхом; вимагати, виманювати

11) займатися рукоділлям; шити; вишивати; в'язати

12) (past, p.; p. wrought) викликати, спричиняти (часто що-н. неочікуване або неприємне)

13) бродити ( про напої); викликати бродіння ( про дріжжі); хвилювати

14) (work out, work up) вичисляти ( суму); вирішувати ( задачу)

15)

16)

17) (past, p. p. wrought)

18)

19)

20)

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1) ходьба

2) прогулянка пішки

3) крок

4) хода

5) місце, стежка, маршрут для прогулянок; стежка, стежина; ( мощен доріжка)

6) звичайний маршрут обходу ділянки (рознощиком, листоношею); об'їзд ( лісник)

7) життєвий шлях; сфера діяльності; суспільне положення; заняття, професія (walk of life, редк. walk in life)

8) випас, вигін, для овець

9) вест. -інд. плантація ( дерев); міжряддя

10) = ropewalk

11) дiaл. процесія

12) поведінка; життєві правила; ( етичні) засади

13) низький, сповільнений темп ( виробництв)

14) вихід космонавта у відкритий космос

15) повільне оьертання космічного корабля або штучного супутника навколо небесного тіла

16) спорт, спортивна ходьба

17) вiйcьк. рух пішим порядком

18) фiз. блукання

1) ходити, йти пішки

2) йти або їхати кроком

3) виводити на прогулянку, водити гуляти, прогулювати ( когось), to walk a baby підтримувати дитину, що робить перші кроки; супроводжувати на прогулянці; проводжати пішки; довести до чогось ходьбою; виводити ( коня після швидкої їзди); проминати; пересувати, вести щось, йдучи пішки

4) робити обхід, обходити (межу, залізничні колії), to walk the round(s) обходити свою ділянку ( про обхідник); ходити дозором ( про вартового)

5) бродити ( про лунатик)

6) з'являтися, бродити ( про привид)

7) змагатися в ходьбі

8) cл. йти не по добрій волі; вмирати; вiйcьк. зникати

9) марширувати; йти процесією; унів. проходити урочистим маршем; вiйcьк. здійснювати піший марш

10) пoeт. поводитися, жити; жити чесно; бібл. поводитися благочинно

11) театр, бути статистом, виконувати роль без слів

12) мop. виходжувати (якірний ланцюг, трос); ходити на шпилі

13) поволі обертатися по орбіті навколо небесного тіла ( про космічний корабель або штучний супутник)

14) ( into) накинутися на когось; люто критикувати або дорікати комусь; жадібно накидатися на їжу; швидко витратити щось; легко отримати певну роботу; необережно натрапити на щось

1) валяти ( шерсть)

2) декатирувати ( тканину)

НАСИЛЬСТВА ТЕОРІЇ - соціально-філософські, антропологічні, психологічні та інші теорії, які приписують насильству вирішальну роль в історії та міжлюдських стосунках. Різні Н.т. вибудовують систему теоретичної аргументації щодо проблеми насильства, спираючись на той чи інший чільний принцип, незрідка протиставляючи (або не враховуючи) його усім іншим. Так, марксизм, наголошуючи на соціально-класовій природі суспільних відносин (зокрема, на відчуженні й експлуатації за умов капіталізму), не тільки виправдовував насильство, а й ігнорував на теоретичному рівні глибинні витоки агресивної поведінки людини - біологічні, антропологічні, психологічні. Ця проблематика отримала висвітлення в соціал-дарвіністській та фройдистській Н.т., в основу яких було покладено принцип біологізації і психологізації соціальних явищ і процесів, що призводило до абсолютизації закономірностей тваринного світу та поширення їх на суспільне життя. Соціал-дарвіністський напрям, який посідав вагоме місце в соціально-філософській думці друг. пол. XIX ст. спирався на ідеї Дарвіна про "природний відбір" та "боротьбу за існування", переносячи їх на сферу соціальних відносин. Теоретичним наслідком такого підходу був висновок про те, що агресивна поведінка людей вкорінена у вроджених інстинктах, які споконвічно притаманні людській природі. Виходячи з тези, що суспільне життя визначається біологічною природою людини, соціал-дарвіністи створили універсальну модель еволюційного процесу, застосувавши її до суспільства. У досить послідовному і концентрованому вигляді сукупність цих ідей знайшла втілення в соціальній етології, представники якої різнобічно обґрунтували ідею біогенетичної детермінованості соціального насильства (Лоренц, Ардрі, Тинберген, Скотт, Моррис, Томсон, Елланд). Вихідною тезою етологічного підходу до насильства є твердження, що головна причина агресивної поведінки людей і основне джерело всіх форм насильства коріняться в генетичній недосконалості і непристосованості людства як біологічного виду. Відношення до насильства в історії соціально-філософської і політичної думки було неоднозначним - від його абсолютизації (Гумплович) та перебільшення ролі насильства в соціально-економічних стосунках (марксизм) до цілковитої відмови від нього (див. ненасильство).

1. n рек., марк. рекламування; реклама; 2. рекламна діяльність; 3. рекламне оголошення; a рекламний

1. оплачене ідентифікованим спонсором поширення через ЗМІ інформації про товари, продукцію (product), послуги (service¹), ідеї, марки (brand), яка спрямована на цільову аудиторію (target audience) і покликана стимулювати попит на ці товари, послуги тощо; ♦ рекламування як один із компонентів маркетингу (marketing communication) поділяють на два основні види: рекламування для створення популярності організації (institutional advertising) і рекламування продукції (product advertising); 2. комерційна діяльність зі створення, розповсюдження та продажу реклами (advertisement); 3. рекламне оголошення (advertisement)

═════════■═════════

above-the-line advertising реклама з агентською знижкою; accessory advertising допоміжна реклама; advance advertising попередня реклама; adversary advertising реклама, що протидіє; advocacy advertising рекламно-пропагандистська кампанія; airline advertising реклама авіакомпанії; aisle advertising реклама у проході між полицями в крамниці; annoying advertising подразлива реклама; audiovisual advertising аудіовізуальна реклама; auditory advertising акустична реклама • звукова реклама; auxiliary advertising допоміжна реклама; bait advertising спокуслива реклама; bait and switch advertising реклама із мерехтливою принадою; bank advertising банківська реклама; bargain-basement advertising реклама, яка пропонує товар за низькими цінами; below-the-line advertising рекламні замовлення, які не дають агентської знижки; beverage advertising реклама напоїв; billboard advertising щитова реклама; block advertising блокова реклама; borax advertising настирлива реклама; brand advertising рекламування марки • рекламування торговельної марки; brand image advertising реклама товарної марки; brand name advertising реклама торгової назви фірмової марки; broadcast advertising рекламування засобами радіо; burst advertising короткострокове раптове рекламування; business-to-business (B-B) advertising реклама для підприємств; cable advertising реклама на кабельному телебаченні; cause-and-issue advertising проблемна реклама • реклама, яка спрямована на суспільні проблеми; cinema advertising кінореклама; classified advertising реклама, згрупована у рубрики; commercial advertising торговельна реклама • комерційна реклама; commodity advertising рекламування товару; comparative advertising реклама, розрахована на дискредитацію товару конкурента; comparison advertising порівняльне рекламування; competitive advertising конкурентне рекламування; concept advertising реклама задуму • реклама ідеї; consumer advertising рекламування споживчих товарів • споживча реклама; contemporary advertising сучасна реклама; controversial advertising суперечлива реклама • дискусійна реклама; cooperative advertising спільне рекламування; corporate advertising рекламування організації • рекламування для створення популярності організації; corrective advertising реклама, яка виправляє помилкову інформацію або помилкове враження; coupon advertising купонна реклама; creative advertising творча реклама; crossruff advertising колективна реклама; current advertising поточне рекламування; deceptive advertising облудна реклама • реклама неякісних товарів • неправдива реклама; demonstration advertising наочна реклама • переконлива реклама; denigratory advertising ганебна реклама конкурентів • ганебна реклама; direct advertising пряме рекламування; direct-mail advertising пряма поштова реклама; directory advertising рекламні оголошення в довідниках; direct response advertising пряма поштова реклама; display advertising вітринно-виставкове рекламування; domestic advertising рекламування місцевих товарів; effective advertising ефективна реклама; endorsement advertising рекламування з підтримкою; entertaining advertising розважальна реклама; ethical advertising етичне рекламування; existing advertising поточна реклама; expensive advertising дорога реклама; eye-catching advertising яскрава реклама; factual advertising реклама, яка обґрунтована фактами; false advertising облудна реклама • неправдива реклама; fashion advertising реклама моди; film advertising кінореклама • реклама з допомогою кінофільмів; financial advertising фінансове рекламування; flexform advertising реклама довільної форми; follow-up advertising повторна реклама; food advertising реклама харчових продуктів; foreign advertising закордонна реклама; fraudulent advertising шахрайська реклама; free advertising безплатна реклама; front-page advertising реклама на титульній сторонці; general advertising реклама на широку публіку; generic advertising рекламування групи товарів; global advertising всесвітня реклама; government advertising реклама від імені урядових органів • урядова реклама; grocery advertising реклама бакалійно-гастрономічних товарів; graphic advertising графічне рекламування; group advertising групова реклама; hard-sell advertising наполегливе рекламування • агресивне рекламування; heavy advertising інтенсивна реклама; high-pressure advertising настійне рекламування • агресивне рекламування; house advertising власне рекламування фірми • внутрішньофірмове рекламування; hype-type advertising гучне рекламування; image advertising рекламування образу • рекламування іміджу; impact advertising спонукальна реклама; indirect advertising непряме рекламування; indirect-action advertising реклама непрямого впливу; industrial advertising промислове рекламування; inferior advertising неякісне рекламування; information advertising реклама, насичена інформацією • інформаційна реклама; in-house advertising власне рекламування фірми • внутрішньофірмове рекламування; initial advertising початкова реклама; innovative advertising новаторське рекламування; institutional advertising рекламування організації • рекламування для популяризації організації; international advertising міжнародне рекламування; interstate advertising рекламування для міжштатного розповсюдження; introductory advertising вступна реклама; investor-solicitation advertising рекламування для зацікавлення вкладників; issue advertising реклама, яка висвітлює суспільні проблеми; journal advertising рекламування в спеціалізованих виданнях • рекламування в журналах; keyed advertising шифроване рекламне оголошення; large-scale advertising великомасштабне рекламування; launch advertising упроваджувальна реклама • реклама впровадження товару • реклама, що оголошує про випуск нового товару; legal advertising правове рекламування; litter-bin advertising рекламування на сміттєвих урнах; local advertising місцеве рекламування; long-term advertising довгострокове рекламування; low-pressure advertising ненав'язливе рекламування; mail-order advertising рекламування торгівлі «товари поштою» • реклама, передана поштою; magazine advertising журнальне рекламування • рекламування в журналах; mail advertising рекламування поштою • реклама, передана поштою; mass advertising масове рекламування • реклама масового охоплення; mass media advertising рекламування в засобах масової інформації; misleading advertising оманливе рекламування • неправдиве рекламування; mobile advertising реклама на транспортних засобах; multimedia advertising рекламування, що користується кількома засобами масової інформації; multinational advertising багатонаціональна реклама; name advertising реклама назви • реклама-назва; national advertising національне рекламування; natural break advertising рекламування в перервах між програмами; newspaper advertising газетна реклама; novelty advertising рекламування новинок; objective advertising об'єктивне рекламування; offbeat advertising нешаблонне рекламування • оригінальне рекламування; off-season advertising рекламування в міжсезонні • позасезонне рекламування; on-target advertising цілеспрямоване рекламування; opinion advertising експертна реклама; oral advertising усне рекламування; outdoor advertising вулична реклама; out-of-home advertising надвірне рекламування; package advertising реклама на упаковці; packaged-goods advertising рекламування фасованих товарів; persuasive advertising переконливе рекламування; point-of-purchase advertising рекламування на місці продажу-купівлі; point-of-sale advertising рекламування на місці продажу-купівлі; political advertising політична реклама; position media advertising вуличне рекламування; postal advertising поштове рекламування; postcard advertising реклама на поштових картках; poster advertising плакатне рекламування • реклама за допомогою плакатів; postmark advertising реклама на поштовому штампі; premium advertising високоякісна реклама; prestige advertising престижне рекламування; price advertising реклама цін; primary advertising основне рекламування; print advertising друковане рекламування; private sector advertising рекламування приватного сектору; problem-solution advertising рекламування щодо розв'язання проблем; producer advertising реклама від імені виробників; product advertising рекламування продуктів; product-centred advertising реклама, яка робить наголос на товарі; product-comparison advertising реклама на основі порівняння товарів; professional advertising професійне рекламування; promotional advertising заохочувальне рекламування • реклама, що заохочує попит; radio advertising радіорекламування; recruitment advertising реклама вакансій; regional advertising районне рекламування • регіональне рекламування; regular advertising систематичне рекламування; reinforcement advertising підсилювальне рекламування; repeat advertising повторне рекламування; retail advertising рекламування роздрібної торгівлі; sales advertising рекламування для збуту; screen advertising екранне рекламування; seasonal advertising сезонне рекламування; selective advertising добірна реклама; semi-display advertising тематичне вітринно-виставкове рекламування; short-term advertising короткострокове рекламування; show-window advertising вітринне рекламування; sky advertising повітряне рекламування; soft-sell advertising ненастійне рекламування; space advertising ілюстративно-зображальне рекламування • зображальне рекламування; split-run advertising рекламування з розбиттям тиражу; spot advertising рекламування у вставці; still-life advertising натюрмортне рекламування; store advertising реклама крамниці; strategic advertising стратегічне рекламування; subliminal advertising рекламування, спрямоване на підсвідомість; successful advertising успішне рекламування; superior advertising реклама вищої якості; tactical advertising тактичне рекламування; target advertising цілеспрямоване рекламування; teaser advertising подразливе рекламування; tie-in advertising супровідна реклама; tombstone advertising коротке рекламне оголошення інформаційного характеру; trade advertising торгова реклама • рекламне оголошення в торговельному виданні; trademark advertising реклама торговельного знака; traditional advertising традиційне рекламування; transit advertising реклама на транспорті; truthful advertising правдива реклама; unacceptable advertising неприпустима реклама; unfair advertising несумлінне рекламування; untruthful advertising неправдива реклама; vertical cooperative advertising вертикальна спільна реклама; viewpoint advertising рекламування точки зору; visual advertising зорова реклама; vocational advertising реклама, розрахована на професіоналів; word-of-mouth advertising реклама, яка твориться споживачами • реклама з уст в уста; written advertising письмове рекламування; year-round advertising цілорічне рекламування; yellow-pages advertising; zero-based advertising реклама з нуля

═════════□═════════

advertising account рахунок за рекламу; advertising activities рекламна діяльність; advertising agency рекламне агентство; advertising agency network мережа рекламних агентств; advertising agent рекламний агент; advertising aids рекламні матеріали; advertising allowance знижка для компенсації витрат на рекламування; advertising and publicity реклама і пропаганда • реклама і популяризація; advertising appeal привабливість реклами • рекламна концепція; advertising budget кошторис на рекламування; advertising campaign рекламна кампанія; advertising consultant порадник з рекламування • консультант з рекламування; advertising contract рекламний контракт; advertising copy рекламний текст; advertising costs витрати на рекламу; advertising department рекламний відділ; advertising director директор рекламного підприємства; advertising effect вплив реклами; advertising effectiveness ефективність реклами; advertising effort рекламна діяльність; advertising expenses витрати на рекламу; advertising expert спеціаліст з реклами; advertising exposure рекламний контакт; advertising film рекламний фільм; advertising industry рекламна галузь; advertising literature рекламне видання • рекламні проспекти; advertising malpractice зловживання в галузі реклами; advertising manager керівник рекламного агентства; advertising material рекламний матеріал; advertising media засоби рекламування; advertising medium засіб рекламування; advertising price рекламна ціна; advertising profit прибуток з рекламування; advertising rate рекламна ставка; advertising registers рекламні довідники; advertising research дослідження у галузі рекламування; advertising revenue дохід з рекламування; advertising slogan рекламний слоган; advertising space місце на рекламу; advertising spot рекламна вставка на телебаченні або радіомовленні; advertising standards норми рекламування • стандарти рекламування; advertising standards authority орган стандартизації в галузі реклами; advertising value вартість реклами; advertising weight ефект реклами; to arrange advertising організувати рекламу; to do the advertising виготовляти/виготовити рекламу; to finance advertising фінансувати рекламу

advertising¹ ‡ A. four principles of marketing (386)

пр. publicity

▹▹ advertisement

▹▹ promotion¹

* * *

1) відпочива́ти, спочива́ти

2) дава́ти спо́кій (спочи́нок)

3) трима́тися, ґрунтува́тися, спира́тися (on, upon)

4) поклада́ти ( відповідальність на - in)

5) перебува́ти

6) лиша́тися без змін

7) спиня́тися, бу́ти прику́тим (про думки тощо; on, upon)

8) с.-г. залиша́тися під па́ром

1) спо́кій; відпочи́нок; сон

2) пере́рва, па́уза; перепочи́нок

3) ві́чний спо́кій, смерть

4) опо́ра, підпо́ра, підста́вка

5) нерухо́мість

6) мі́сце (ба́за) відпочи́нку

7) муз. па́уза

8) тех. су́порт

1) ( the rest) ре́шта, за́лишок; і́нші

2) фін. резе́рвний фонд

1) залиша́тися

2) бу́ти покла́деним, лежа́ти (про відповідальність, провину тощо)

ЗАГАЛЬНЕ ЧУТТЯ (лат. sensus communis - спільне відчуття) - термін схоластичної філософії, що позначав просторово-часову впорядкованість чуттєвих образів, які виникали у зовнішніх чуттях. Був поширений у філософських курсах КМА. В складній ієрархічній структурі чуттів, що охоплювала як зовнішні чуття (sensus exteriores) - нюх, слух, смак і дотик, так і внутрішні чуття (sensus interiores) - загальне чуття, фантазія, пам'ять, оцінювальна спроможність і розмірковувальна здатність, воно посідало важливе місце.

ОНТОЛОГІЯ ( від грецьк. οντοζ - суще; λόγοζ - слово, вчення) - філософське вчення про буття як таке. Поняття О. вперше було введене у XVII ст. Гокленіусом і остаточно закріплене у метафізиці Вольфа. Специфічне місце О. у системі метафізики визначилося значно пізніше, ніж виникла сама проблема буття. Остання чітко була окреслена елватами, зокрема Парменідом, який розрізнив буття на чуттєве та істинне. Платан розробив вчення про понадчуттєві засади буття - ідеї - як умоосяжні форми, або сутності, відображенням яких є плинний, чуттєво сприйманий світ речей. У філософії Платона порушена фундаментальна проблема співвідношення буття і становлення. Аристотель піддав критиці платонівський поділ на два світи і прагнув відшукати сутності у самому матеріальному бутті, однак такий варіант О. становив радше опис фізичної реальності з онтологічного погляду. Разом з тим він стверджував існування "останньої" причини буття - понадчуттєвої "форми форм", Божественної ентелехії Ц. е вчення Аристотеля, як і вчення Платона про два світи та неоплатоністське тлумачення буття як "єдиного" і "ума", вплинули на формування всієї західноєвропейської онтологічної традиції З. окрема, Псевдо-ДіонісійАреопагіт кладе неоплатоністську О. в основу символічного тлумачення всього сущого як ієрархії світла, що позначилося на корпусі ідей всієї середньовічної естетики С. ередньовічна схоластика виходила із сполучення античної О. із теологією. Абсолютне буття тут ототожнюється із Богом. Схоластична О. характеризується вирізненням і категорійною розробкою рівнів буття - субстанційного і акцидентального, актуального і потенційного, необхідного і випадкового. У Томи Аквінського О. - це відсторонене міркування про "чисті" форми буття. У філософії Відродження оригінальне тлумачення О. подає Кузанський. Розрізняючи Абсолют і універсум, Кузанець вчить, що центром і межею матеріального є творець; через приналежність до універсуму кожна річ перебуває в кожній; максимальна відмінність речей збігається з їх мінімальною відмінністю (або відсутністю такої). Зорієнтована на науку філософія Нового часу звільняє вчення про буття від теологічної форми. У філософів-емпіриків онтологічна проблематика відходить на другий план (напр., у Г'юма О. як вчення відсутнє) Ф. ілософи ж раціоналісти роблять О. невід'ємною частиною своїх систем. Декарт намагався поєднати вчення про буття і гносеологію. Принцип cogito ergo sum відкривав можливість зробити О. складовою частиною теорії пізнання С. піноза, продовжуючи пантеїстичну традицію, вихідною точкою О. робить тотожність Бога і Природи, котру він розумів як єдину, вічну і безконечну субстанцію, що є причиною самої себе Л. яйбніц, переймаючись метою створення універсальної метафізики, розробив філософські засади для об'єднання О., космології і раціональної психології, що надалі уможливило систематизацію О. Вольфом. "Критична філософія" Канта, протиставивши "догматизму" старої О. нове розуміння буття, радикально трансформує попередню онтологічну традицію. За Кантом, не може бути О. поза вченням про принципи розуму. Фіхте, Шеллінг, Гегель повертаються до раціоналістичної традиції розбудови О. на підставі гносеології: буття є результатом розвитку мислення, його моментом, коли мислення виявляє свою тотожність із буттям. Але на відміну від докантівської О., буття в їхніх системах осягається не у пасивному спогляданні, а в історичному і логічному становленні. У західноєвропейському мисленні XIX ст. складається критичне ставлення до О. як філософської дисципліни. Разом із метафізикою її відкидають позитивізм і філософія життя. Неокантіанство і близькі йому напрями розвивають гносеологічне розуміння О. Лише наприк. XIX і поч. XX ст. спостерігається відродження онтологічної проблематики. Неотомізм реставрує і систематизує О. середньовічної схоластики. "Критична О." Н. Гартмана намагається подолати розрив між онтологічними сутностями і дійсним буттям, розглядаючи речовий, людський і духовний світи як виявлення незалежних прошарків реальності, щодо якої пізнання вторинне. Гуссерль вважав автентичною О. феноменологію, що описує структури готового знання і способи його засвоєння. "ФундаментальнаО." Гайдеггера розкриває сенс буття через осмислення унікальності наявної ситуації присутності людини у світі. "Феноменологічна О." Сартра, як і "всеохопне" Ясперса, спрямовані на обстоювання тлумачення буття як неподільної єдності суб'єкта й об'єкта, що фундує людську свободу і відповідальність. В ортодоксальному марксизмі О. - це діалектико-матеріалістичне вчення про форми руху матерії і суспільне буття, що визначає суспільну свідомість. Недогматичні течії марксизму орієнтовані на О. діяльності як спосіб буття людини у світі (напр., "О. суспільного буття" Лукача). Посткласичний філософський дискурс, заперечуючи традиційну метафізику, намагається максимально проблематизувати онтологічне, власне буттєве, поле філософії, включивши в нього суб'єктивність як людську індивідуальність.